Відкриття анотаційних дошок захисникам України Володимиру Матійчуку та Михайлу Підлетейчуку

У середу, 6 грудня, у селі Хімчин відбулося відкриття анотаційних дошок Володимиру Матійчуку - захиснику України, стрільцю-радіотелефоністу військової частини 1241 на складі Національної гвардії України та Михайлу Підлетейчуку - старшому лейтенанту, командиру роти 74-го батальйону 102 бригади ЗСУ. Володимир героїчно загинув біля села Шипилівка Луганської області, захищаючи Україну відросійської агресії. Михайло Підлетейчук загинув у селі Малинівка Запорізької області.Символічно, що пам'ятні дошки встановлені на фасаді освітнього закладу, де навчалися загиблі бійки. Дату обрали не випадково, саме сьогодні святкують День Збройних Сил України - це день усіх захисників, які присвятили життя своїй боротьбі за свободу та незалежність Української держави, це свято величі духу українських вояків та воячок, це символ незборимості української нації.Вшанувати пам'ять захисників України прийшли батьки, близькі родичі та друзі; отець Ярослав, В.О.Жмендак - заступник голови Косівської районної військової адміністрації, С.В. Радиш – голова Рожнівської сільської ради, бойові побратими, друзі, представники преси, шкільної родини і жителі села. Право відкрити анотаційні дошки загиблим воїнам надали найріднішим - матерям та дружинам Героїв. Отець Ярослав провів панахиду й освятив памʼятні дошки.Багато слів печалі і болю почули присутні. Але найголовніше те, що мужність, почуття відданості й патріотизму Володимира та Михайла, завжди будуть гідним прикладом для юного покоління. Вшанування пам'яті людей, які віддали своє життя за нaшу державу, — це нaш святий oбoв'язoк, і вiдкриття анотаційних дошок нaшим землякам — це щирa дaнина спрaвжнім патріотам, які сaмoвiддaнo вступили до лав зaхисників своєї Батьківщини, боролися. за її суверенітет і цілість , віддали життя за мир та спокійно на рідній землі.Впродовж заходу військові несли почесну варту та віддали честь пострілами. Присутні поклали квіти до анотаційних дошок і вшанували пам’ять захисників країни хвилиною мовчання.Ми не знаємо, скільки і що нас чекає попереду. Не знаємо, скільки найкращих людей будуть мати загинути, допоки згине росія. Але ми точно знаємо, що в день, коли наша Перемога таки прийде, 
ми всі будемо плакати і мовчати. 
Мовчати и плакати… 
І дякувати, дякувати, дякувати. 
Тим, хто повернеться. 
І тим, хто навіки янголи. 
А поки стоїмо. 
Стоїмо, що є сил.
Автор: Юлія Оленюк
Фото: Софія Атаманюк, учениця 7-Б класу; Христина Будзуляк, учениця 9-А класу